Куцурубська громада
o

"Літа не йдуть, літа летять - тому, мабуть, і - 75!", присвячену ювілейному дню народження нашого видатного земляка, поета Ю.Зіньковського

Дата: 27.11.2017 09:09
Кількість переглядів: 1198

Фото без опису

14 листопада  в читальному залі нашої бібліотеки було багатолюдно - до нас завітали  гості на літературну композицію "Літа не йдуть, літа летять - тому, мабуть,  і - 75!", присвячену ювілейному дню народження нашого видатного земляка, поета Ю.Зіньковського. Дякуємо за допомогу у проведенні свята вихователям ДНЗ "Зірочка", викладачам і учням Куцурубської школи мистецтв.
Ось як згадує про цей день сам ювіляр:
14-го листопада і світло і сонячно було навіть надворі, а вже в читальному залі Куцурубської публічної бібліотеки мені було так тепло і затишно серед гостей, які прийшли і приїхали щоб відзначити мій 75-й день народження, що самі собою згадались рядки мого уже і давнього вірша:
Люди, добрі люди,
Як мені без вас?
Хай життя вас любить,
Хай шанує час!
А якщо ще взяти до уваги, що бібліотека для мене була завжди другою рідною домівкою, то й де б я ще міг так справді по-домашньому почуватись у той день?
І, звичайно ж, натхненником і організатором всього того ювілейного дійства була, як і раніше, директор Куцурубської публічної бібліотеки Тетяна Олександрівна Бурдига-Ніколаєва. Вона ж була і ведучою. Її розповідь про мій життєвий і творчий шлях «підтверджували» світлини різних літ.
І коли слово взяв начальник поста «Очаків» («Дельта-Лоцман») П.П. Куліков, він дуже доречно згадав про мій давній вірш «Не тримайте старих фотографій» і таку ж давню нашу «суперечку» щодо «остановленных мгновений». Після перегляду світлин мені тільки залишилось визнати свою колишню неправоту.
Цього дня на мене чекало багато і несподіваного і приємного. Як задушевно звучала пісня на мої слова «Цвіт очей» у неповторному виконанні Н.С.Чудної, і які прекрасні хвилини мені подарувала Наталія Сергіївна, виконавши зовсім нову пісню на мої слова «Як добре, що вже молодість пройшла». Ще один мій вірш «Очі кольору трав» зробила піснею музичний керівник дитсадочка Чокова В.В. порадувавши чудовим виконанням разом з колегами Матієнко О.М. та Олійник Л.М. 
А яка прекрасна відео-композиція на мої ліричні вірші від Дмитрівської бібліотеки-філії - переможець конкурсу професійної майстерності серед бібліотекарів громади!
Порадували всіх музичною класикою викладачі і учні Куцурубської школи мистецтв та наша гостя із Очакова С.О.Робулець. Вже тільки вище згадане дає уявлення про те, яким змістовним був той листопадовий ранок у читальному залі. А це ж було далеко не все!
Було поздоровлення від почесного доктора, академіка із Молдавії, В.П.Зубрицького, надзвичайно теплі слова Г.Ф.Крикун, Л.М.Магу. Свої вірші мені подарували О.І.Баран, В.П.Романенко, О.Д.Дудкіна…
А офіційний сайт від Куцурубської публічної бібліотеки – це вже справді подарунок аж-аж… 
Порадувала звістка про те, що до мого ювілею у Миколаївському журналі «Соборна вулиця» вийшла добірка моїх нових віршів, а Куцурубська сільська рада виділила кошти на видання моєї нової збірки.
Були приємні несподіванки і зовсім іншого плану – це повторне «знайомство» з моїми колишніми ученицями, яких я не бачив мало не півстоліття. Через піввіку ми не тільки побачились, а ще й проспівали пісні, яким я їх вчив у молодших класах. Коли ведуча повідомила, що мене поздоровить товариш із Парутиного, я став озиратись, шукаючи його, а він раптом появився на екрані… 
І все оце – аж не віриться! – відбулося за якихось дві години!
Мабуть же, недаремно моя колишня колега Н.М.Лук`яненко сказала опісля, що вона отримала справжній душевний заряд.
Письменник Павленко сказав колись: «Життя – це не ті роки, що пройшли, а ті миті, що запам’ятались».
Ті миті у читальному залі також назавжди пройшли, але й назавжди залишились – у пам`яті і в серці. І коли я на закінчення сказав, що навіть на краще, коли не збіглись у часі мій ювілей і вихід нової книжки, я був абсолютно щирим. Адже я чекаю на таку ж нову приємну зустріч з моїми читачами – вже на презентації своєї книжки.
Про той мій ювілей у бібліотеці цікаво і змістовно вже розповіла Т.Г.Лупул у «Чорноморській зірці», а те про що написав я – просто відгук вдячного ювіляра, світла згадка про «миті, що запам`ятались».

http://kuzurubbib.blogspot.ru/


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора