А пам’ять жива
Вже стало традицією в Іванівці і передостанній день березня , а саме 30 березня збиратися біля сільського обеліска загиблих воїнів односельчан, щоб знову і знову вшанувати пам’ять тих, хто загинув в роки війни від фашистських загарбників.
11 година дня – з усіх кінців села поспішають до пам’ятного обеліска святково вдягнені односельці, учні школи працівники установ і організацій. Мітинг- реквієм розпочато.
Перше слово зв завідуючою сільським музеєм Брудської Валентини Дмитрівни.
Війна, страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить ще і досі чи не в кожній українській родині.
Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, бились за кожен клаптик рідної землі, до останнього подиху, до останньої краплі крові вистояли і перемогли.
Для України ціна цієї Перемоги жахлива: мільйони людських життів, зруйнована економіка. Кожен другий воїн поліг у бою, кожен другий із тих хто повернувся був поранений.
З історії нашого села ми знаємо, що в сорокові роки Іванівка мирно трудилася і розвивалася, мирне життя обірвало страшне слово «Війна».
З перших днів війни почалася мобілізація всього населення до лав Радянської Армії. З нашого села було призвано 182 воїни, з них 112 навічно залишилися на болі бою, а вже в серпні 1941 року в село зайшли німці і по 30 березня 1944 року село було під окупацією.
На всіх фронтах Великої Вітчизняної воювали наші земляки. З мужність і героїзм проявлені на фронтах війни Іванівських воїнів, які залишились живими були відзначені державними нагородами.
А далі слово надали надали слово найменшим учасникам зібрання – учням школи.
Із словами привітання до учасників мітингу звернувся ветеран праці, шановна на селі людина Веселовський Володимир Йосипович та Захаров Микола Павлович.
До слова запросили голову ради ветеранів Ляшенко Надію Сергіївну.
Вшанували пам’ять воїнів-односельчан хвилиною мовчання .
Закінчився мітинг-реквієм покладанням квітів та вінків,світлинами на згадку.
Громадський діяч
Брудська В.Д.
