Ми так і не стали «своїми»
Як голова Куцурубської ОТГ, особисто звернулась до редакцій газет “Чорноморська зірка” та “Очаків” опублікувати статтю “Ми так і не стали “своїми”, як відповідь на публікацію І.Т.Мосейчука “Маю думку” (“Чорноморська зірка” № 27 від 28 червня 2019 року), посилаючись на статтю 277 Цивільного кодексу України “Спростування недостовірної інформації”. Хочу, щоб жителі громади володіли саме достовірною інформацією. Редакція газети “Очаків” надала позитивну відповідь на публікацію, а редактор газети “Чорноморська зірка” Пишук Н.С., в телефонній розмові , відмовила в публікації без надання мотивованих пояснень. На жаль, відмова редакції не дає можливості донести данну інформацію до підписчиків газети “Чорноморська зірка”, які проживають на території Куцурубської об’єднаної територіальної громади.
Виборча кампанія - це багатоскладовий процес, який постійно змінюється, набуває нових ознак, модернізується і осучаснюється, як і все наше життя. Сучасні виборчі кампанії дуже відрізняються від тих, що ми бачили колись. Іде вперед життя, змінюються технології, в тому числі і передвиборні.
Одні кандидати сьогодні агітують за допомогою телебачення, інші - з використанням соціальних мереж. Та при цьому, усі прагнуть, як кажуть, дійти до виборця особисто, поспілкуватись, почути думку про себе та побажання на майбутнє. При особистому спілкуванні всі якось стають начебто своїми, ріднішими чи що… Та оце відчуття спорідненості часто буває дуже оманливим.
Судячи з того, як проводять сьогодні свою виборчу кампанію окремі кандидати, можна зробити висновки, що далеко не всі просунулись вперед, крокуючи разом з сучасними технологіями до демократії, чесності і справедливості, які український народ так тяжко виборював під час революції гідності. Ті зміни, до яких ми прагнули, схоже, зовсім не хвилюють тих, на кого ми покладалися у своїх сподіваннях. Натомість ті, кого вже майже списали з політичної арени, часто виявляються набагато поряднішими за наших сумнівних та фальшивих «героїв».
Тяжко визначати власні помилки. Та, дивлячись на результати виборів президента, можна сміливо сказати, що ми, українці, здатні власні помилки визнавати та виправляти.
На жаль, сьогодні, нам знову намагаються нав’язати «приховану» правду. З нами знову заграють, розповідаючи про «великі досягнення» і «добрі справи», зроблені для нашої користі.
Та чи такі вже ми сьогодні довірливі, як були колись? Ні!
Сьогодні ми надаємо перевагу не гучним промовам, а реальному аналізу кожного сказаного слова. Ми дорослішаємо як виборці, стаємо розсудливими і прагматичними, зважуємо почуте і робимо певні висновки. І ці висновки не завжди на користь того, чиї слова ми аналізуємо.
Нещодавно мені зателефонувала жителька села Куцуруб, яка з хвилюванням розповіла, що її десятирічний онук, прочитавши місцеву газету поставив таке запитання, на яке у неї не знайшлося відповіді. Ознайомившись з інформацією, що зацікавила десятирічну дитину, жінка вирішила звернутись за відповіддю до мене - голови громади, адже, на її переконання, відповідь я повинна знати.
Добре, що жінка мала можливість зателефонувати мені особисто. До речі, номер мого телефону знають чимало односельців, та, на жаль, далеко не всі звертаються за прямою відповіддю. Чимало людей так і залишаються при своїх здогадках, які не завжди відповідають дійсності.
То, що ж так зацікавило хлопчика і стало причиною телефонного дзвінка голові громади? Здивуєтесь! Це була передвиборча агітаційна стаття одного з місцевих депутатів про результати діяльності народного депутата Бориса Козиря, в якій детально, в подробицях, з наведенням сум по кожній статті витрат, розповідається про ті «добрі справи», що, на переконання автора, здійснені завдяки депутату Верховної Ради України.
Мова йде про статтю депутата Очаківської районної ради сьомого скликання І. Мосейчука «Маю думку», в якій він розповідає про всі заслуги теперішнього кандидата і наразі народного депутата України Бориса Козиря за попередні роки діяльності. До слова сказати, ця стаття була надрукована і в районній газеті «Чорноморська зірка», і в міській газеті «Очаків».
В статті автор перелічив усі «добрі справи» депутата по кожному населеному пункту Очаківщини та по громадах в цілому - окремо Чорноморська ОТГ, окремо Куцурубська ОТГ, окремо Очаківський район та місто Очаків.
Маленький хлопчик, мабуть, майбутній економіст чи бухгалтер, склав суми депутатської підтримки, які, за словами автора статті, надходили до громад, і запитав, чому до нашої, Куцурубської громади надійшли суми в рази менші, ніж до інших громад, наприклад, до Чорноморської ОТГ.
Не думаю, що дитину насправді цікавила відповідь. Проте вона дійсно зацікавила дорослу людину, в тому числі і мене. Аби відповісти, мусила прочитати статтю і я, голова ОТГ, до якої люди звертаються з багатьох питань і завжди отримують відповідь. Мала б відповісти я і цього разу. Однак, чесно кажучи, і запитання, і сама стаття застали мене, як то кажуть, зненацька.
Ніколи не думала я, що тимчасова цікавість десятирічної дитини стане причиною доволі серйозних роздумів, аналізу, тривалого вивчання ситуації і в результаті викличе потребу у моєму публічному поясненні.
Не стану аналізувати та коментувати ті суми, які подані в статті по інших територіальних громадах як допомога народного обранця. Як кажуть, рахувати чужі гроші - марна справа. Ті, хто їх отримував, нехай за них і відповідають. А мені хотілося б прокоментувати те, що написано в статті саме про нашу громаду та про окремі села.
Детально, мабуть для того, аби надати інформації більшої змістовності, в статті перелічені заклади галузі освіти, які отримали по «10000+29000» та по «21000+58000» гривень на придбання комп’ютерної техніки, учбового обладнання, комплектів меблів - школи та дитячі садочки таких сіл як Куцуруб, Іванівка, Дмитрівка, Солончаки, Острівка, Парутине та Червоне Парутине.
До речі, подібні надходження зазначені і по місту Очакову, і по Чорноморській ОТГ.
Так, ці кошти до нашої громади дійсно надійшли у зазначених сумах по кожному з закладів. Та при цьому варто пояснити людям, що насправді джерелом їх фінансування є державний бюджет, а причиною надходження - державна програма з реформування галузі освіти. Такі самі кошти та в тих самих обсягах отримали й інші громади України, і прізвище народного депутата тут зовсім ні до чого, бо його участь у їх розподілі, можна сказати, нульова.
Підґрунтям для надходження коштів на розвиток громад, зокрема для галузі освіти, є розпорядження Кабінету Міністрів України щодо розподілу державної субвенції соціально-економічного розвитку. Подібні розпорядження видаються урядом щороку у відповідності до законів про Державний бюджет. Так, у поточному році гроші на придбання меблів та комп’ютерної техніки в заклади освіти нашої громади передбачені розпорядженням у розмірі 319 000 та 119 000 грн. Минулого року сума становила 112000грн. Більше ніяких коштів наша громада для закладів освіти не отримувала.
Бухгалтерія – точна справа і кожну цифру, особливо бюджетну досить легко перевірити. На жаль, не завжди можна перевірити те, що говорять люди, навіть якщо ці люди обіймають високі посади.
Кажуть, що чим вищий пост займає людина, тим більше їй довіри. Зізнаюсь, так само колись думала і я. Думала, коли чула гучні обіцянки і довгі промови про те, як нашій громаді будуть допомагати, скільки доброго і корисного буде зроблено для людей. Вірила цим словам не тільки я, вірила уся наша команда, вірили люди.
Можливо, хтось і сьогодні продовжує вірити гарним словам гарних чоловіків, які одягаючи дорожні жилети цілими днями під час виборчої кампанії катаються нашими селами, проводять зустрічі з людьми, знімають відеороліки для інтернету, подаючи дійсність у вигідному їм світлі.
І знову ми чуємо гарні промови і обіцянки. І знову віримо? Ні!
Ми вже не віримо. Бо багато було обіцяно і мало зроблено. Ми так і не побачили багаторазово обіцяного утеплення дитячого садка, огорожі для школи, спортивного майданчика, відремонтованої дороги та багато іншого, що очікували.
Натомість сьогодні ми бачимо відверту і неприховану правду. Бачимо, як за «свої» справи видається те, чого ми досягали власними мозолями.
Протягом трьох років ми написали безліч листів до різних інстанцій з проханням надати кошти на ремонт дороги загального користування державного значення Т-15-07 Миколаїв – Парутине - база відпочинку «Чорноморка» та доріг місцевого значення О151703 і О151705, що забезпечують з’єднання наших сіл з Очаковом та обласним центром. Знаю, що неодноразово такі ж самі листи писав і міський голова Очакова С.М. Бичков. Підтримували наші прохання на різних рівнях і обласні депутати регіону - Х.З. Гемаєв та П.М. Паламарюк, особисто опікувались виділенням коштів і депутати профільної бюджетної комісії обласної ради. Проте сьогодні «ордени» за зроблені ремонтні роботи вдягає на себе одна людина, наче нашої праці і трирічних поневірянь по провладних кабінетах і не було.
Не знаю, як голови інших громад Очаківщини, та я особисто дуже обурена тим, що від людей приховується правда, замилюються очі, а подекуди навіть розповідається відверта брехня, зокрема і про кошти, що начебто «потрібно шукати у Копійки».
Я працюю головою ОТГ майже 4 роки. І жодного разу за цей час не приховала від своїх людей правди. Якщо знаю, що можу зробити, обіцяю і докладаю максимум зусиль, аби обіцяне виконати. Якщо зробити не в моїх силах, іду по допомогу по всіх інстанціях і за підтримку публічно дякую. Та я ніколи не приписую собі заслуги інших і тому не поважаю тих, хто це робить.
Якщо наша громада у 2017 році отримала допомогу від діючого народного депутата на придбання стоматологічного обладнання до Парутинської амбулаторії та на утеплення Парутинської школи, то я так і кажу - це було. Чому на цьому виконання обіцяного припинилось, відповідати не мені.
Напевно, в цьому світі «своїх» і «чужих» ми для декого так і не стали «своїми», хоча всім серцем цього прагнути і вірили, що інтереси людей вищі за будь-які особисті амбіції.
Напевно, далеко не всім і не завжди слід вірити, особливо під час виборів, які в нашій державі окремі депутати перетворили на брудну кампанію з перетягування електоральної ковдри.
І. Копійка, голова Куцурубської ОТГ
