Захист прав дітей від насильства в сім'ї

Дата: 28.11.2019 15:01

Кількість переглядів: 1110

Жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею, у тому числі:

• втягнення дитини в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства;

• примушування дітей до участі у створенні творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм або інших предметів порнографічного характеру; ситуації, за яких дитина стала свідком кримінального правопорушення, внаслідок чого існує загроза її життю або здоров’ю;

• статеві зносини та розпусні дії з дитиною з використанням: примусу, сили, погрози, довіри, авторитету чи впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема з причини розумової чи фізичної неспроможності або залежного середовища, у тому числі в сім'ї;

• будь-які незаконні угоди щодо дитини, зокрема: вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.

На підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 р. в Україні був прийнятий Закон "Про охорону дитинства", який визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Так, у ст. 10 Закону України "Про охорону дитинства" відзначено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

• усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

• втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

• залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

Органи які здійснюють захист дітей від насильства

Законодавством встановлюється процедура розгляду звернень з приводу жорстокого поводження, насильства і знущання над дітьми в сім'ї, поза її межами. Порядок розгляду скарг затверджений спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України ввід 19.08.2014 № 564/836/945/577 "Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення".

Звернення чи повідомлення про факти жорстокого поводження з дитиною подаються самою дитиною, фізичними особами за місцем її проживання та приймаються посадовими особами:

1. органів внутрішніх справ;

2. органів та закладів освіти;

3. органів охорони здоров'я;

4. служби у справах дітей;

5. закладів охорони здоров’я;

6. управлінь (відділів) у справах сім'ї та молоді;

7. центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

8. кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей (Національна дитяча «гаряча» лінія (0800500255 або 772 з мобільного); Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (0800500335 або 386 з мобільного);

9. інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам, зокрема дітям:

• притулки для дітей;

• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

• центри соціально-психологічної допомоги;

• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

• територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

• інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

У статті 12 Закону визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Права та обов'язки батьків

Правовий захист дітей відповідно до ст. 242 ЦКУ, батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Правовий захист дітей відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" є предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Законодавством закріплені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини :

• виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;

• піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

• забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

• поважати дитину;

• забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;

• забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Правовий захист дітей згідно із статтею 32 Закону України "Про охорону дитинства" у порядку, встановленому законодавством України та відповідними міжнародними договорами, держава вживає заходів для боротьби з незаконним переміщенням, вивезенням та неповерненням дітей з-за кордону, їх викраденням, торгівлею та контрабандою ними.

Правовий захист дітей відповідно до чинного законодавства держава сприяє створенню для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами, надання можливостей для повноцінного життя і розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини-інваліда чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг. Пріоритетним напрямком роботи щодо соціального захисту прав дітей із фізичними вадами, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю є реабілітація.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідальність

Адміністративна відповідальність

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності.

Перелік правопорушень за які передбачено адміністративну відповідальність:

• доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (стаття 180 КУпАП);

• невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей (стаття 184 КУпАП);

• вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (стаття 173² КУпАП).

Кримінальна відповідальність

Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров'я та недоторканності неповнолітнього.

До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :

• доведення до самогубства (стаття 120 ККУ);

• умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 ККУ);

• умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 ККУ);

• умисне легке тілесне ушкодження (стаття 125 ККУ);

• побої й мордування (стаття 126 ККУ);

• необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 128 ККУ);

• погроза вбивством (стаття 129 ККУ);

• неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (стаття 137 ККУ);

• зґвалтування (стаття 152 ККУ);

• насильницьке задоволення полової пристрасті неприродним способом (стаття 153 ККУ);

• примушування до вступу в статевий зв'язок (стаття 154 ККУ);

• статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (стаття 155 ККУ);

• розбещення неповнолітніх (стаття 156 ККУ);

• злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо яке встановлена опіка чи піклування (стаття 166 ККУ);

• втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 304 ККУ);

• схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або ї аналогів (стаття 315 ККУ);

• спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (стаття 323 ККУ);

• схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (стаття 324 ККУ).

Див. додатково

• Див. додатково Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду

• Див. додатково Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі

• Див. додатково Соціальні послуги окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах, та порядок їх надання

• Див. додатково Вчинення насильства в сім'ї

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61 або у відділі Очаківське бюро правової допомоги Миколаївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: м. Очаків, вул. Торгова, 44, (05154)– 2-52-37.

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

« повернутися