День Перемоги
Немало років в українському суспільстві точиться пов’язана з війною термінологічна дискусія. Для одних війна почалася з нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року. Цю війну звикли називати Великою Вітчизняною. Інші вважають, що відлік часу слід починати з 1 вересня 1939 року, коли Німеччина напала на Польщу. Будучи громадянами Польської держави, мільйони українців виявилися втягнутими в світову війну з її першого дня.
Регіональний аспект у термінологічній дискусії є об’єктивним, але опосередкованим. Майже дворічний період між нападами Німеччини на Польщу і Радянський Союз перебуває поза рамками війни, яку називають Великою Вітчизняною. На 17-й день світової війни Західна Україна була накрита радянською силовою парасолькою і об’єднана з перебуваючою у стані миру радянською Україною.
Два інші аспекти дискусії - ідеологічний і емоційний - є суб’єктивними. Їх сучасні носії мають різне ідеологічне виховання, яке і є основою для емоційного виявлення власних, часто абсолютно протилежних, думок.
Які б емоції та ідеологічні нашарування не мали переконання громадян сучасної України, очевидно одне - нацизм і фашизм є неприйнятними для людства. Отже, боротьба з ними і перемога над ними стала одним з найвагоміших здобутків ХХ століття. А значить, День Перемоги над нацизмом - свято, а не день жалоби.
Відзначати цей величний для більшості з нас день - не просто традиція і не данина часу. Це відчуття справжньої гордості за те, що великий народ не підкорився ворогу, а вистояв і переміг! А ще - це відчуття безмежної вдячності тим, хто безпосередньо виборов Перемогу, хто пережив лихоліття і страшні випробування, хто піднімав вщент зруйновану Батьківщину з колін. Все менше цих людей живе поруч з нами. І тим більше цінні для нас їх досвід і життєва мудрість.
З великою шаною і сердечною вдячністю відвідують у святкові дні Великої Перемоги наших ветеранів. На жаль, пішли в роки часи, коли додому до ветеранів приходили цілі делегації учнів разом з педагогами, представники трудових колективів і громадськості. Сьогодні відвідування і вітання ветеранів, здебільшого, - турбота представників влади. І вони про цей святий обов’язок не забувають.
Славетним подвигом великого народу вважають Перемогу над нацизмомі в Куцурубській об’єднаній територіальній громаді. Голова громади Інна Копійка в супроводі своїх земляків особисто відвідала усі 19 обелісків, встановлених у селах громади на честь загиблих у роки Великої Вітчизняної, аби на знак подяки покласти квіти і вшанувати пам’ять померлих хвилиною мовчання.
Та головні слова подяки звучали від посадовців громади для шанованих ветеранів, яких Інна Копійка відвідала особисто. Разом з головою учасників війни, інвалідів та членів сім’ї загиблих ветеранів (яких в громаді проживає 64) відвідали начальник відділу соціального захисту, захисту дітей та роботи з сім’ями Ольга Власюк, спеціалісти відділу - Ольга Матієнко, Оксана Перепьолкіна, Олена Ващишин, Анна Швець, фахівці відділу - Людмила Запорожченко і Олена Гаврилюк, а також старости Наталія Лісовська, Алла Горбенко, Ольга Драган, Всеволод Ільїн та Ольга Бабій.
Від імені всієї громади представники влади привітали ветеранів, передали кожному продовольчий набір та вручили ювілейні медалі.
У своїй промові до ветеранів голова громади Інна Копійка дякувала кожному зі сльозами на очах та обіцяла завжди пам’ятати Перемогу у Великій Вітчизняній війні, яка, не зважаючи на сучасні дискусії, залишиться священною для нашого народу на віки.
Вже стільки літ і стільки зим,
Як відгримів той бій кривавий,
Вони ж ще там, на полі слави,
Уклін їм, мертвим і живим!
Спасибі вам, сивоголові,
Вітчизни-матері сини!
Немає правди у війни,
Вона лиш в мирі та любові!
