ЩЕ РАЗ ПРО СКАЗ
Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами і завжди закінчується - смертю. 
Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Вірус сказу дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів ,висушування, гине миттєво при звичайних режимах пастеризації, кип’ятінні, 45-70% спирту, мильного розчину, 5 % йод вбиває вірус на протязі 1 хвилини. В слині вірус зберігається 1 добу, в замороженому стані 75 днів, в гліцерині до 90 днів. Потрапивши до рани, він може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів, тут він доторкується до нервових закінчень і починає рухатися до ЦНС, де розмножується у нейронах. Після нагромадження в ЦНС починається відцентровий рух до слинових і очних залоз. Інкубаційний період від 7 днів до року і навіть більше. Поширюють сказ у природі – лисиці, вовки, єнотовидні та бродячі собаки. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин.
Сказ у собак. Хвора тварина стає пригніченою лежить, втрачає апетит, до води байдужий – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети. Може тікати з дому –до 50 км. за день, нападає на людей. Період збудження триває 3-4 дні, гине - на 6-8 день хвороби. Це класична картина. Але за будь якого випадку поведінка тварини змінюється, що має насторожити господаря. Найчастіше сама собака стає причиною зараження людини, тому що живе в оточенні людей. Прищеплений собака, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження в нього не виникає агресивності, бажання кусати не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ котів. Останніми роками сказ котів є джерелом зараження кожної третьої людини хворої на сказ. У котів сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, агрессивна поведінка,тварина нападає, уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці. Це характерне і для укусів лисиць.
У худоби – рев, сильне слиновиділення, статевий потяг, за паралітичної форми – тихий сказ. Вівці, кози, свині, коні хворіють на буйну форму сказу.
Згідно із статистичними даними в Україні кожна 12 сім'я в місті, та у сільській місцевості мають домашню тварину (собаку або кішку), яка проживає поряд з людиною. Через скрутну економічну ситуацію в державі, та безвідповідальне ставлення власників до своїх улюбленців, частина тварин поповнює ряди безпритульних. Регулювання ж кількості є багатогранною проблемою, тому потребує комплексного підходу із залученням різних організацій і установ для її вирішення. Нині контроль за кількістю безпритульних особин набуває першочергового значення з огляду забезпечення захисту населення від заразних хвороб. Що таке безпритульна тварина? Згідно Європейською конвенцією ними вважаються такі, що не мають дому, або знаходяться за його межами і не перебувають під посереднім контролем чи наглядом власника. Основним напрямком регулювання їхньої популяції є відловлювання з вулиць населених пунктів.
Зважаючи на те, що домашні тварини є потенційними перенощиками 45 видів інфекційних хвороб спільних для людини і тварини, щорічно проводять широку програму профілактичних щеплень, в т.ч. й проти сказу.
Вакцинації проти сказу потребують собаки і коти та дикі хижі звірі й особливо актуально це зараз коли випадки захворювання почастішали. За останні 4 роки в Миколаївській області епізоотична ситуація залишається напруженою, але контрольованою .
Одна із причин – це ослаблення контролю за виконанням правил утримання домашніх тварин, безвідповідальність деяких власників, сільських і приміських зонах, на дачних територіях, садово-городніх ділянках. Крім того це обумовлено недостатнім рівнем ( парентеральної і відсутністю пероральної ) імунопрофілактики та збільшенням в 6 разів популяції лисиць.
Важливе значення має процес синантропізації хижаків, наближення місця їх мешкання до населених пунктів і контакти з безпритульними собакам і котами. В цих умовах відбувається наближення вірусу до людини створюється загрозлива епідеміологічна ситуація.
Основним із шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно. Досвід свідчить, що поодинці працівники ветеринарної або медичної служби не розв’яжуть даної проблеми.
При цьому всі заходи, в першу чергу повинні бути спрямовані на виявлення джерела збудника інфекції до якого належить поряд з лисицями також безпритульні, домашні тварини. Якщо домашніх тварин, які нанесли укуси піддають 10-15-денному карантинуванню, то карантинні заходи до безпритульних тварин здійснити неможливо. А тому для вирішення цих проблем необхідно створити систему контролю за виконанням правил утримання домашніх тварин і їх розмноження, посилити відповідальність власників, розробити систему суцільного обліку.
Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями: адміністративно-господарських служб, органів державної ветеринарної та гуманної медицини. Спрямованих на впорядкування утримання свійський тварин, перш за все собак і котів. Своєчасну вакцинацію, відловлювання бездоглядних особин, регуляцію чисельності популяції диких м’ясоїдних у природніх умовах, широку інформацію населення, особливо власників, щодо цієї хвороби та дотримання правил утримання домашніх тварин.
покусала хвора тварина, не є джерелом зараження в нього не виникає агресивності, бажання кусати не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ котів. Останніми роками сказ котів є джерелом зараження кожної третьої людини хворої на сказ. У котів сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, агрессивна поведінка,тварина нападає, уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці. Це характерне і для укусів лисиць.
У худоби – рев, сильне слиновиділення, статевий потяг, за паралітичної форми – тихий сказ. Вівці, кози, свині, коні хворіють на буйну форму сказу.
Згідно із статистичними даними в Україні кожна 12 сім'я в місті, та у сільській місцевості мають домашню тварину (собаку або кішку), яка проживає поряд з людиною. Через скрутну економічну ситуацію в державі, та безвідповідальне ставлення власників до своїх улюбленців, частина тварин поповнює ряди безпритульних. Регулювання ж кількості є багатогранною проблемою, тому потребує комплексного підходу із залученням різних організацій і установ для її вирішення. Нині контроль за кількістю безпритульних особин набуває першочергового значення з огляду забезпечення захисту населення від заразних хвороб. Що таке безпритульна тварина? Згідно Європейською конвенцією ними вважаються такі, що не мають дому, або знаходяться за його межами і не перебувають під посереднім контролем чи наглядом власника. Основним напрямком регулювання їхньої популяції є відловлювання з вулиць населених пунктів.
Зважаючи на те, що домашні тварини є потенційними перенощиками 45 видів інфекційних хвороб спільних для людини і тварини, щорічно проводять широку програму профілактичних щеплень, в т.ч. й проти сказу.
Вакцинації проти сказу потребують собаки і коти та дикі хижі звірі й особливо актуально це зараз коли випадки захворювання почастішали. За останні 4 роки в Миколаївській області епізоотична ситуація залишається напруженою, але контрольованою .
Одна із причин – це ослаблення контролю за виконанням правил утримання домашніх тварин, безвідповідальність деяких власників, сільських і приміських зонах, на дачних територіях, садово-городніх ділянках. Крім того це обумовлено недостатнім рівнем ( парентеральної і відсутністю пероральної ) імунопрофілактики та збільшенням в 6 разів популяції лисиць.
Важливе значення має процес синантропізації хижаків, наближення місця їх мешкання до населених пунктів і контакти з безпритульними собакам і котами. В цих умовах відбувається наближення вірусу до людини створюється загрозлива епідеміологічна ситуація.
Основним із шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно. Досвід свідчить, що поодинці працівники ветеринарної або медичної служби не розв’яжуть даної проблеми.
При цьому всі заходи, в першу чергу повинні бути спрямовані на виявлення джерела збудника інфекції до якого належить поряд з лисицями також безпритульні, домашні тварини. Якщо домашніх тварин, які нанесли укуси піддають 10-15-денному карантинуванню, то карантинні заходи до безпритульних тварин здійснити неможливо. А тому для вирішення цих проблем необхідно створити систему контролю за виконанням правил утримання домашніх тварин і їх розмноження, посилити відповідальність власників, розробити систему суцільного обліку.
Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями: адміністративно-господарських служб, органів державної ветеринарної та гуманної медицини. Спрямованих на впорядкування утримання свійський тварин, перш за все собак і котів. Своєчасну вакцинацію, відловлювання бездоглядних особин, регуляцію чисельності популяції диких м’ясоїдних у природніх умовах, широку інформацію населення, особливо власників, щодо цієї хвороби та дотримання правил утримання домашніх тварин.
Очаківська РДЛВМ
