Протидія сексуальному та гендерному насильству в умовах конфлікту в Україні
Війна завжди пов’язана з різними формами насильства, особливо щодо жінок, дівчат та дітей. Намагаючись знайти прихисток під час конфліктів, жінки, дівчата, діти стають ще більш вразливими, їм загрожує насильство. Люди, які рятуються від конфлікту, потребують особливої підтримки та захисту. 
Гендерне насильство – це форми насильницьких дій, що мають чітко виражену гендерну групу, на яку спрямоване насильство або яка чинить насильство. Зазвичай, гендерне насильство найчастіше сприймають як насильство, що спрямоване проти жінок, яке вчиняють переважно чоловіки. Характерним є те, що чоловіки не лише вчиняють насильство, а й самі страждають від нього під час війни, розбою, вуличного насильства. Тому чоловіки можуть бути як агресорами, так і жертвами насильницької поведінки. Окремо виділяють насильство над чоловіками та насильство над ЛГБТ-людьми.
Гендерне насильство є механізмом встановлення гендерних режимів – влад між гендерними групами.
Сексуальне насильство, що вчиняється під час збройного конфлікту, вважається міжнародним злочином згідно норм міжнародного кримінального права. Поняття сексуальне насильство в міжнародному праві захисту прав людини є ширшим, ніж у національному кримінальному праві, і передбачає різні його форми та прояви.
Всесвітня організація охорони здоров’я визначає сексуальне насильство як статевий акт, спробу вступити в статевий акт, небажані коментарі сексуального характеру, сексуальні домагання або інші дії проти сексуальності особи з використанням примусу будь-якою особою, незалежно від її ставлення до жертви, у будь-яких умовах. Така ознака, як наявність військового конфлікту, значно розширює поняття сексуального насильства, порівняно із цим же поняттям за звичайних умов. Особливо слід звернути увагу на таку обставину, як «добровільність» вступу в сексуальні контакти. Оскільки слід розуміти, що цивільне населення в зоні конфлікту знаходиться в особливій ситуації та не може протистояти військовим. Така обставина робить цивільних вразливими та залежними, що слід враховувати. Також особливістю є те, що сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, не має терміну давності. Вчинення таких злочинів під час воєнного стану є обтяжуючою обставиною.
Одна з характерних рис сексуального насильства полягає у тому, що воно залишається «невидимим» злочином, оскільки почуття провини або сорому, страх помсти, загроза безпеці, великі відстані та небезпечна дорога до лікарні, поліції, можуть завадити жертві звернутися за допомогою.
Задля ефективного міжнародного захисту громадян від сексуального насильства, 03 травня 2022 року між Урядом України та ООН було підписано Меморандум про співробітництво щодо запобігання та протидії сексуальному насильству в умовах війни. Цей документ покликаний забезпечити належну допомогу постраждалим та мобілізувати для цього необхідні ресурси.
Адже, сексуальне насильство у ситуації збройного конфлікту – це не просто кримінальний злочин, це порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини. Так, стаття 27 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року забороняє зазіхання на честь жінок та гарантує захист від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність.
Чинним законодавством України за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості передбачена кримінальна відповідальність та покарання у вигляді позбавлення волі.
Так, статтею 153 Кримінального кодексу України передбачено, що вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) карається позбавленням волі на строк до п’яти років.
Сексуальне насильство, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, а саме зґвалтування, примушування до вступу в статевий зв’язок, вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Сексуальне насильство, вчинене групою осіб, або сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи – карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.
Дії, перелічені вище, які вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
За сексуальне насильство, яке спричинило тяжкі наслідки, винні особи позбавляються волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
На жаль в умов ведення воєнних дій постраждалим від сексуального насильства досить складно виконувати будь-які рекомендації, але якщо є можливість першочергово необхідно звернутися за медичною допомогою та до представників поліції».
Для притягнення до відповідальності осіб, що вчинили злочини і керівництва країни-агресора, що відповідальне за проведення бойових дій на окупованій території та допустило вчинення таких злочинів, а для забезпечення можливості отримання постраждалими компенсації, вчинені воєнні злочини необхідно зафіксувати.
1.Зберегти докази. Під час військових дій ними можуть бути:
-фото та відео, де чітко зафіксовані тілесні пошкодження;
-показання свідків (відео/звукозапис показань або письмові пояснення);
-висновки медиків чи експертів (якщо є можливість);
-одяг або інші предмети зі слідами злочину (їх необхідно зберігати, або зафіксувати на фото чи відео).
2.Якщо є можливість, негайно звернутися до поліції з заявою про вчинення злочину та до медичного закладу, щоб зафіксувати злочин та надати докази його вчинення.
3. Офіс Генерального прокурора створив захищений сайт для централізованого збору інформації про воєнні злочини – warcrimes.gov.ua, де можна завантажити фото та відеоматеріали, які в подальшому будуть використані для відновлення правосуддя в Україні та міжнародних органах.
4.Якщо є потреба у юридичній консультації, необхідно звернутися до юристів безоплатної правової допомоги за телефоном 0 800 213 103.
5.Пораду чи консультацію можна отримати за номерами Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства за телефонами 116 123 (для повнолітніх) та 116 111 (для дітей).
6.При потребі у психологічній допомозі – звернутися до психологів організації «Розірви коло» за номерами телефонів 0 800 500 335 або 116 123.
Для того, щоб можна було застосувати докази для притягнення винних до відповідальності за вчинення злочинів проти статевої свободи, важливим фактором є їхнє правильне збирання та зберігання.
Необхідно зібрати сліди біологічного походження (сліди нападника на тілі, під нігтями тощо). Якщо на території вчинення злочину ведуться активні бойові дії і звернутися до правоохоронних органів або медичного закладу неможливо для фіксації злочину, їх необхідно зібрати самостійно та зберегти. Для цього сліди можна відібрати на чистий марлевий або ватний тампон, який потрібно попередньо змочити водою, загорнути тампон трубочкою у сухий чистий папір та покласти до зіп-пакету або іншого поліетиленового пакету, надійно запакувавши його. Пакет слід підписати, вказавши, звідки взято зразок (з якої частини тіла чи поверхні), а також зазначивши дату та час забору. Така ж процедура із речовими доказами (одяг та інші предмети зі слідами злочину). Обов’язково докази необхідно опечатувати (двоє осіб — сусіди чи знайомі, ставлять підписи на кожному такому пакеті, а за можливості вести фото- або відеозйомку збирання доказів).
Необхідно скласти акт, у довільній формі вказати: дату, місце складання, а також прізвища, імена та підписи осіб, які його склали, їхні контакти та описати, що сталося, які докази зібрані, куди вони поміщені та як опечатані.
Зібрані докази необхідно зберігати в сухому та темному місці. При появі можливості слід передати докази правоохоронцям. Опис має бути в двох екземплярах, один із них, з відміткою про прийняття має залишатися у потерпілої особи до завершення розслідування.
Отримати допомогу жертвам сексуального насильства можна, звернувшись до:
органів поліції – за номером 102;
органів прокуратури;
установ системи безоплатної правової допомоги – 0 800-213-103;
військової адміністрації за місцем вчинення злочину або за місцем перебування.
Отримати консультацію з питань протидії сексуальному та гендерному насильству можна зателефонувавши на:
національну «гарячу» лінію із запобігання домашньому насиллю, торгівлі людьми та гендерній дискримінації – 116 123.;
«гарячу» лінію Уповноваженого з прав людини -0-800-50-17-20.
За детальною консультацією звертайтеся до сектору «Очаківське бюро правової допомоги» Миколаївського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги за номером телефону +380969242822.
