Куцурубська громада
o

Пам’ятка для суб’єктів господарювання Зони санітарної охорони

Дата: 17.05.2024 14:47
Кількість переглядів: 521

Фото без описуМиколаївське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області звертає увагу суб’єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність у сфері питного водопостачання на наступне: встановлення зон санітарної охорони водних об’єктів, експлуатація та їх утримання здійснюється відповідно до положення про зони санітарної охорони передбачені статтями 59, 93 Водного кодексу України, статтею 113 Земельного кодексу України, розділом VII Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів» та інших нормативно-правових актів у сфері охорони підземних вод.

        Зона санітарної охорони – це територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршенню якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд (ст. 1 Водного кодексу України).

        З метою забезпечення охорони водних об’єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму, а саме:

перший пояс (пояс суворого режиму), який включає територію розташування водозабірних споруд;

– другий і третій пояси (пояси обмежень і спостережень), які включають територію, яка призначається для охорони джерел водопостачання від мікробного (другий пояс) та хімічного (третій пояс) забруднення.

        Межі першого поясу ЗСО підземних джерел водопостачання слід встановлювати від одиночної водозабірної споруди (свердловина, шахтний колодязь, каптаж тощо) або від крайніх водозабірних споруд, розташованих у групі, на відстані:

- для захищених – 30 м;

- для недостатньо захищених – 50 м.

Для водозабірних споруд, розташованих на території об’єкта, на якій неможливе забруднення ґрунту та підземних вод, а також для водозабірних споруд, розташованих у сприятливих санітарних, топографічних та гідрогеологічних умовах, розмір першого поясу ЗСО допускається зменшувати, але вони повинні становити не менше ніж 15 м та 25 м відповідно. (15.2.1.1 ДБН В.2.5-74-2013 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди Основні положення проектування )

На території першого поясу ЗСО забороняється:

- перебування сторонніх осіб, розміщення житлових та господарських будівель,

- застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення трубопроводів, видобування гравію чи піску та проведення інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов'язаних з будівництвом, реконструкцією та експлуатацією водопровідних споруд та мереж;

- скидання будь-яких стічних вод та випасання худоби;

- проведення головної рубки лісу.

       Територія першого поясу ЗСО повинна бути спланована для відводу поверхневого стоку за її межі, озеленена, огороджена і забезпечена постійною охороною. Оголовок свердловини повинен бути розташований в герметичному павільйоні, якій надійно захищає свердловину від зовнішнього забруднення. В обов’язковому порядку свердловина повинна бути обладнана водозабірним краном для можливого відбору води з метою здійснення виробничого лабораторного контролю.

        Межа другого поясу ЗСО є достатнім для втрати мікроорганізмами життєздатності і вірулентності патогенних мікроорганізмів. Цей час необхідно вважати основним параметром, що визначає відстань межі другого поясу до водозабору. Його значення приймається рівним 400 діб для ґрунтових вод і 200 діб для напірних і безнапірних міжпластових вод.

На території другого поясу ЗСО забороняється:

- забруднення територій покидьками, сміттям, гноєм, відходами промислового виробництва та іншими відходами;

- розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, пестицидів та мінеральних добрив, накопичувачів, шлакосховищ та інших об'єктів, які створюють небезпеку хімічного забруднення джерел водопостачання;

- розміщення кладовищ, скотомогильників, полів асенізації, наземних полів фільтрації, гноєсховищ, силосних траншей, тваринницьких і птахівничих підприємств та інших сільськогосподарських об'єктів, які створюють небезпеку мікробного забруднення джерел водопостачання;

- зберігання і застосування мінеральних добрив та пестицидів;

- закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизонти, підземне складування твердих відходів та розробка надр землі;

- проведення головної рубки лісу.

        Межа третього поясу зони санітарної охорони визначається гідрогеологічними розрахунками, з огляду на умови, що хімічні забруднювачі, які перебувають за межами цього поясу, не досягнуть водозабору, мігруючи із підземними водами поза сферою живлення, або досягнуть водозабору, але не раніше розрахункового часу тривалості його роботи, яка приймається не менше як 25 років.

На території третього поясу ЗСО забороняється:

- закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизонти з метою їх захоронення, підземного складування твердих відходів і розробки надр землі, що може призвести до забруднення водоносного горизонту;

- розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, а також складів пестицидів і мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення підземних вод.

        Забезпечення дотримання режиму поясів особливого режиму санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання покладається:

у межах першого поясу зон - на підприємства питного водопостачання;

у межах другого та третього поясів зон - на місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, а також підприємства, установи, організації та громадян, які є власниками або користувачами земельних ділянок у межах цих зон. (ст.37 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»)

        У разі відсутності визначених та організованих зон санітарної охорони для джерел централізованого питного водопостачання, власнику (балансоутримувачу) необхідно звернутися до органів місцевого самоврядування, про виділення земельної ділянки та розробки проекту землеустрою щодо визначення зон санітарної охорони. Після винесення відповідного розпорядження про виділення, з урахуванням генерального плану населеного пункту, земельної ділянки, суб’єкт може звернутися до проектної організації з приводу розробки проекту зон санітарної охорони.

        Чіткі розміри і правовий режим використання земель в межах зон санітарної охорони передбачені Державними будівельними нормами ДБН В.2.5.-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування»

        Проектна документація розробляється та погоджується, відповідно до вимог ст. 93 Водного кодексу України та ст. 34 Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

 

 

 

Використані джерела:

Закон України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»

Водний кодекс України

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів»

ДБН В.2.5-74-2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування»


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора